МалинMalin

 24.10.1937, мого родича наркома УРСР М.Д.Голубятникова було страчено рішенням Верховного суду, а потім 22.09.1956 року реабілітовано у зв'язку з відсутністью злочину , однак перед родиною навіть ніхто не вибачився за судовий злочин... 
В Галузевому архіві СБУ зберігається таємна кримінальна справа 1937 року №37679-ФП та інші за звинуваченням керівників вищого господарського апарата УРСР у приналежності до антирадянської української націоналістичної організації. 
За матеріалами кремлівських слідчих на протязі 1930-1937 років на Україні діяла – Українська націоналістична організація під керівництвом – Голови Ради народних комісарів УРСР –Любченко Панаса Петровича. До Української націоналістичної організації за сфабрикованими даними кримінальних справ входили: заступник голови Верховного суду УРСР – Войцехівський; секретар президії ЦК УРСР – Зиненко, його заступник Кузоятов; нарком радгоспів УРСР – Крих; нарком комунхозу - Голубятников ; наркомзем УРСР – Моисеенко; заступник голови Госплана УРСР – Качинський ; директор Госбанка – Певзнер; заступник наркомфина УРСР – Кочергин; заступник наркомпищепрома УРСР - Лісовик; наркомсобеса УРСР – Кудрин; голова Київського облисполкома – Василенко; голова Вінницького облисполкома – Трилінський ; голова Чернігівського облисполкома – Зегер; секретар Чернігівського обкому КП(б)У – Маркитан; голова правління Всеукраїнської коопспілки – Гаврилов; директор сахартреста – Синяков та інші
Сталінська влада вироками Верховного суду СРСР піддала репресіям всіх вищевказаних патріотів українського народу, за те, що в буремні 30-роки ці люди мали великі сумніви щодо правильності генеральної лінії  комуністичного режиму відносно українського села та щодо перебільшених планів Сталіна у хлібозаготівлі на Україні. 
Цитата із протоколу допита реабілітованого наркома М.Д.Голубятникова 1937р: (уродженця м.Старобельск)« Я рахував , що плани хлібозаготівлі являються перебільшеними , і що їх виконання ускладнить положення на селі і безпосередньо призведе до продовольчих ускладнень і недовольства селян. Рахуючи, що сумніви у вірності генеральної лінії партії маються не тільки у мене, я став шукати навколо себе людей із схожими поглядами і їх підтримку. На цю тему я балакав з Маркитаном (секретар Чернігівського обкому) і в розмовах ми виявилися однодумцями в питанні оцінки положення на селі, незгодою з політикою партії і необхідністю боротьби за зміну цієї політики»