Поінформовані джерела стверджують, один із наших суддів - відсудив у держави додатково собі до зарплати чималу суму коштів, і тепер витрачає їх на лікування ...
І чи справедливо, що співробітники міліції, прокуратури, сбу, мчс , які кожен день ризикують своїм життям - отримують заробітну плату меньшу , ніж судді у теплих кабінетах...???
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9320708
справа № 2а-6601/09/0670 категорія 3.4
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ракаловича В.М.,
суддів - Капустинського М.М., Хаюка С.М.,
при секретарі - Шиндарівській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області про зобов"язання провести перерахунок та виплатити недоотриману заробітну плату з січня 2006 року по теперішній час,-
встановив :
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області. Зазначав, що з 02 листопада 1981 року працює суддею Малинського районного суду Житомирської області. Просив визнати дії відповідачів неправомірними щодо нарахування йому заробітної плати за період з 2006 року по теперішній час на підставі п.4-1 Постанови КМ України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів" та зобов"язати Державну судову адміністрацію України зробити перерахунок належної йому заробітної плати за період з 01 січня 2006 року по теперішній час та стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь недоотриману заробітну плату та компенсацію за затримку її виплати.
Просив також зобов"язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів". В обґрунтування позову позивач посилався на те, що в спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами у меншому, ніж належало розмірі, відповідно до визнаного судом протиправним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" №865 від 03.09.2005 року, яким було встановлено, що розміри посадових окладів суддів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
В подальшому ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив визнати дії відповідачів неправомірними щодо нарахування йому заробітної плати за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року, зобов"язати Державну судову адміністрацію України зробити перерахунок належної йому заробітної плати за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року та стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь недоотриману заробітну плату та компенсацію за затримку її виплати в розмірі 156702,22 грн.
Позивач в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Надіслав на адресу суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі.
Представник Державного казначейства України в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Надіслав на адресу суду письмові заперечення, в яких позов не визнає та просить справу розглядати без його участі.
Представники Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області не з"явилися, про час та місце судового засідання повідомлені вчасно та належним чином. Про причини неявки до суду не повідомили.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02 листопада 1981 року працює суддею Малинського районного суду Житомирської області, і, відповідно до Конституції України та Закону України "Про статус суддів", мав право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №865 "Про оплату праці судів", якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1310, якою доповнив постанову №865 від 3.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: "Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться".
В спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів №1310, відповідно їм нараховувалась і заробітна плата за місцем роботи.
Проте прийняття зазначених змін до постанови Кабінету Міністрів №865 було протиправним, що встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до держави Україна, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України. Постановою суду пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року визнаний протиправним і скасований. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року постанова суду першої інстанції по вказаній справі залишена без змін. Ці судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції.
Отже, відповідно до ст. 72 КАС України, протиправність пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року не потребує доказування.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік", "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлювались розміри мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2006 року –350 грн. 00 коп., з 1 липня 2006 року - 375 грн. 00 коп., з 1 грудня 2006 року - 400 грн. 00 коп., з 1 квітня 2007 року –420 грн. 00 коп., з 1 липня 2007 року –440 грн. 00 коп., з 1 жовтня 2007 року –460 грн. 00 коп., з 1 січня 2008 року - 515 грн. 00 коп., з 1 квітня 2008 року - 525 грн. 00 коп., з 1жовтня 2008 року - 545 грн. 00 коп., з 1 грудня 2008 року - 605 грн. 00 коп., з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 грн. 00 коп., з 1 квітня 2009 року - 625 грн. 00 коп., з 1 липня 2009 року - 630 грн. 00 коп., з 1 жовтня 2009 року - 650 грн. 00 коп., з 1 грудня 2009 року - 669 грн. 00 коп. на місяць.
Заробітна плата позивачу нараховувалась за період з 2006 року по 2009 рік з розрахунку посадових окладів, кратних мінімальній заробітній платі в розмірі 332 грн. 00 коп., тому він недоотримав заробітну плату та матеріальну допомогу в зазначеному в позовній заяві розмірі. Розмір заборгованості підтверджений висновком аудитора №69 від 18.03.2010 року. Крім заробітної плати на користь позивача підлягає стягненню компенсація за затримку її виплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати". Розмір компенсації теж визначений аудиторським висновком. Загальна сума заборгованості становить 156702,22 грн.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій України", ст. ст. 120, 126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст. 48 Бюджетного Кодексу України та п.1 ч.4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунко-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому вони є належними відповідачами по справі.
Крім того, Законами України "Про державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Державній судовій адміністрації України встановлювались відповідні бюджетні призначення за програмою "Виконання рішень судів на користь суддів".
Незважаючи на визнання пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року протиправним і скасування, відповідачі не вживали заходів до погашення заборгованості перед позивачем, що утворилась, не перераховували відповідні кошти суду за місцем його роботи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що недоотриману заробітну плату та матеріальну допомогу позивачу слід стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов’язати Державне казначейство України провести відповідні видатки з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 126, 130 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій України", ст. ст. 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України щодо непогашення заборгованості перед суддею ОСОБА_1 по заробітній платі та матеріальній допомозі, що виникла у зв'язку із застосуванням п. 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 "Про оплату праці суддів".
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 за період з 2006 року по 2009 рік 156702 грн. 22 коп. як суми недоотриманої заробітної плати (в тому числі матеріальної допомоги).
Зобов"язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судій на користь суддів".
постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: В.М. Ракалович
Судді: М.М. Капустинський С.М. Хаюк
Повний текст постанови виготовлено: < Дата >
присуджено до стягнення 156702.22 грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.
P.S.Международная общественная организация Transparency International вчера опубликовала отчет Global Corruption Barometer-2010, в котором сообщается об уровне коррупции в мире.
В этом году в опросах приняли участие 91,5 тыс. человек из 86 стран. Целью исследования было определить причины, частоту взяточничества и отношение населения к коррупции.
Украинцы считают самой коррумпированной в стране судебную систему (мнение 4,4% опрошенных).
|
Malin