Велике
щастя-байдужість. Бува, щось зробиш і хвилюєшся , чи правильно вчинив, а наразі
нахабство і байдужість – друге щастя. От підсипали ями на вулицях відсівом (
відходами із виробництва щебеню) – пил стоїть після машин стовпом, дихати,
бува, нічим, одначе ініціатори «акції» сплять спокійно. Це раніше йшли,
дзвонили до білого дому, добивалися, щоб вулиці поливали, а тепер ніхто й не
писне. Ощасливилися.
На знаменитій вулиці Дорошок не перше
десятиліття працює приватний магазин «Продовольчі товари». Магазин – як
магазин, нічого особливого, торгова точка, хіба що, відрізняється , мабуть,
ніколи не митою і від дня встановлення не фарбованою вивіскою.
Двері вже давно час як що не замінити, то
принаймні полагодити, але це власнику крамниці, схоже, фіолетово. Вже декілька
разів «Малинські новини» писали про те, що після дощу у магазин не зайти –
калюжі з усіх боків, а господареві – байдуже. Байдуже, певне, і мерії. Чи то
лосини міськрадівці люблять носити, чи лосятину їсти – не знаємо, але хто б не
очолював раду – підприємцеві, що «торгує» у «Продовольчих товарах», мабуть ,
усе сходить з рук.
Минають безкарно операції з викрадення металу
злодіями. Ось уже й до веж операторів мобільного зв’язку добралися, мідний
кабель вирізають, уже металевих люків на колодязях каналізації та водогону
майже не залишилося, а ви чули, щоб хоч одного приймальника такого брухту чи
просто металу судили? Чули, щоб таких злодіїв наша міліція знаходила? Наша міліція
нас береже. Особливо вечорами. До якого генделика не підійди – «пісні і танці
до упаду, до ранку. Малеча після 22-ої години ходить де завгодно, посеред площі у Малині зустріне і може
обібрати. Ви бачили на вулицях Малина хоч одного патруля , щоб захистив? Я не
бачив….
Якось розговорився з депутатом ради. Якої – не
скажу, але з депутатом. «Чому , - запитую ви не ставите питання на сесіях, щоб
правоохоронці краще слідкували за порядком?» . «А що з того? - запитанням на запитання відповів
депутат. – Коли мова заходить про власність , тоді виникає дискусія, а у решті
питань , якщо проблема не зачіпає когось конкретно, діє принцип: «а про нас –
хоч потоп…»
Буде потоп чи не буде – не знаю. Але
байдужість наша до добра не приведе. Станом на 1 травня , борг із зарплати
економічно активних підприємств міста сягнув одного мільйона ста тисяч гривень.
Ви думаєте народ обурився, пішов у «наступ» на керівництво? Де там! А як іти,
коли на дослідно-експериментальному заводі люди «пішли», однак з осені минулого
року не можуть добитися правди? Є
рішення суду на їхню користь , є відповідач, але грошей немає. Та і як борг
повертати, коли , складається враження, прокуратура на боці ВАТ? У демократичних країнах прокуратура – на боці
верховенства права, а у нас верховенство права – у даному випадку права людей
на працю і оплату її – виходить, не для
працівників дослідно-експериментального заводу…
Прокурор області Микола Франтовський вважає
неприпустимим використання посадового становища для вирішення чиновниками всіх
рангів своїх особистих інтересів і лобіювання інтересів бізнес-структур.
Франтовський не побоявся навіть губернатору зробити зауваження. Але ви читали
десь про реакцію прокуратури на приватизацію землі родичами пана Ободзинського? Словами Франтовського і закінчу: «Ви знаєте,
пройде якийсь час, і ви будете просити мене, щоб я не писав мемуари. Якщо я
розпишу, то вашим дітям і онукам буде соромно за вас, що ви одне робили, друге
говорили, третє думали!, а по четвертому надходили. Я покажу ваше лицемірство…
і ваші діти будуть соромитися, що були вашими дітьми…» Невже так буде?
Василь
КИРИЧЕНКО. «Малинські новини» 11.06.2011р.
|
Malin
