МалинMalin

З 17 по 28 вересня в Українському домі відбудеться виставка матеріалів про методи і результати діяльності Державної служби безпеки колишньої НДР («Штазі»).
«ВОРОГ ТОЙ, ХТО ДУМАЄ ІНАКШЕ»   http://1tv.com.ua/uk/news/2010/09/18/1643
На виставці в Українському домі будуть представлені архівні матеріали Штазі, що супроводжуватимуться українським перекладом. Ці документи переконливо відображають діяльність Соціалістичної єдиної партії Німеччини і унаочнюють роль таємної поліції на прикладі комуністичних диктатур. Виставка розповість про історію створення та розростання Штазі, її союзників, а також представить документи, в яких йдеться про антигуманні методи роботи спецслужби, що конкретно демонструють як боролася Штазі зі своїми „ворогами”, і які наслідки це мало для життя тих, хто від цього постраждав.

Недовіра, контроль і політичне гноблення визначали політику правлячої Соціалістичної партії Німеччини (СЕПН) щодо громадян НДР. Спосіб життя, що не відповідав доктрині партії, та політичні уявлення, які не відповідали нормам, вважалися антидержавними і переслідувалися. Центральною опорою політики СЕПН стало Міністерство державної безпеки (МДБ) – Штазі.

Мета виставки – показати механізми становлення диктатури і тиранії та застерегти суспільство від подібних явищ взагалі. Оприлюднення фактів діяльності структур, що унеможливлюють вільне існування громадян і чинять тиск на громадянські свободи, примушують замислитися над перевагами відкритого громадянського суспільства і його цінностей, збагнути роль демократії як такої, а також виробляють «стійкий імунітет» проти політичного гноблення, нових тоталітарних ідеологій та режиму політичного контролю.

Для довідки

Ще до заснування НДР радянська окупаційна влада разом з Соціалістичною єдиною партією Німеччини (СЄПН) створили структури таємної політичної служби, з якої згодом у 1950 році і утворилося Міністерство державної безпеки (МДБ). Служба державної безпеки НДР повністю відповідала традиціям школи радянських спецслужб – «ЧК». Співробітники називали себе чекістами, підкреслюючи таким чином корпоративний дух й усвідомлення свого елітного становища. Боротьба з «ворогами соціалістичного порядку» була для них «класовим завданням».

Ззовні служба державної безпеки виступала захисником «соціалістичної законності» та «органом правосуддя», що дбає про «безпеку» громадян. Проте реальність була іншою: критика існуючої системи або неправильна поведінка пояснювались ворожим впливом із Заходу й класифікувалися як «ідеологічна політична диверсія». У такий спосіб відомство узаконювало свої дії й втручання в життя громадян.

Головне завдання таємної поліції – «щита і меча партії» – полягало у захисті влади Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН) від власного народу. Таким чином, Міністерство державної безпеки (МДБ) стало найважливішим «органом з надання послуг» на службі диктатурі.

Восени 1989 року служба державної безпеки марно чекала на вказівки партійної й державної верхівки придушити революцію в НДР. З огляду на реформи Горбачова й переворот у Польщі та Угорщині Соціалістична єдина партія Німеччини просто розгубилася: вона вже не знала, як їй відповісти на хвилю втеч громадян НДР на Захід через Угорщину, на захоплення посольств ФРН у Варшаві й Празі, на масові демонстрації у власній країні.

Нове керівництво партії вирішує не застосовувати сили. Така ситуація деморалізує співробітників МДБ й збільшує невпевненість серед них. Вони вже не чинять жодного спротиву, коли 4 і 5 грудня 1989 року обурені громадяни починають захоплювати районні та окружні управління органів держбезпеки. 7 грудня 1989 року так званий Центральний круглий стіл НДР вимагає розпуску Міністерства державної безпеки. Після деяких вагань 13 січня 1990 року уряд Ганса Модрова приймає відповідну постанову про розпуск міністерства. Поступово до 31 березня 1990 року співробітники органів МДБ звільняються або ж переходять на роботу у інші державні органи. Так закінчується існування служби державної безпеки НДР.

Громадяни НДР своїми наполегливими й мужніми кроками взимку 1989-1990 років домоглися розпуску Служби державної безпеки й відкритого доступу до матеріалів МДБ.

Влітку 1990 року вперше вільно обрана Народна палата НДР прийняла закон, що передбачав контрольоване відкриття документів МДБ. Після масових протестів правозахисників це положення було включене і до Договору про єдність обох німецьких держав. 14 листопада 1991 року Бундестаґ Німеччини переважною більшістю схвалив «Закон про документи Служби безпеки НДР». На підставі цього закону вперше у світі вдалося створити такий орган правової держави, який відкриває таємні документи служби безпеки для роботи приватним особам, а також з метою їхнього юридичного та історичного дослідження. Бундестаґ Німеччини призначив Йоахіма Ґаука першим Федеральним уповноваженим з питань документації Державної служби безпеки колишньої НДР, з 2000 року цю посаду обіймає Маріанне Біртлер.

Виставка працює: 17 – 28 вересня 2010 року;
Час роботи: 10:00 – 18:00.
Київ, Хрещатик, 2, УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ.